8 ПРИЧИН СПРОБУВАТИ БАКТЕРІЇ

Ціанобактерії як супер продукт

Існує 2 види ціанобактерій (або синьо-зелених водоростей), які не лише можна, а і треба вживати в їжу: спіруліна (Spirulina /Arthrospira/ platensis) та афанізоменон або АКА (Aphanizomenon flos-aquae). Обидва види випускаються як дієтичні добавки у вигляді порошку або таблеток.

Спіруліна та афанізоменон – це види ціанобактерій, найдревніших істот, які існують на нашій планеті уже сотні тисяч років. Вони багаті мінеральними мікроелементами, яких нема в сучасних дієтичних добавках.

8 причин спробувати ціанобактерії:

8. У них виявлено 64 вітаміни та мінерали, включаючи A, C, E, B12, B3, B6, кальцій та магній.

7. Ціанобактерії зберігають шкіру та волосся молодими та здоровими.

6. Містять високу концентрацію потужних антиоксидантів та полісахаридів, покращують імунітет та очищають організм від токсинів, боряться з раковими клітинами.

5. Здатні стимулювати рух стовбурових клітин, щоб допомогти у відновленні пошкоджених тканин тіла, очищають організм від токсинів.

4.  Містять багато поживних речовин та протеїнів (50-70%), діють як потужний енергетик, покращують роботу м'язів.

3. Покращують концентрацію, пам'ять та здатність швидко вчитися.

2. Сприяють виробництву мелатоніну – гормона, який відповідає за повноцінний сон.

1. Допомагають позбутися депресії та справитися зі стресами, підтримують хороший настрій та дарують відчуття щастя.

Увага: Вживати можна лише бактерії, які продаються в аптеках. Знайдені самостійно бактерії можуть бути токсичними. 

Читати початок

БЛАКИТНІ ПАЛИЧКИ – НЕБЕЗПЕЧНІ ЧИ КОРИСНІ?

Які бактерії можна їсти?

Масове цвітіння блакитних паличок надзвичайно небезпечне для всіх живих організмів. У сприятливих умовах ціанобактерії розвиваються у великих кількостях та надають воді характерний зеленуватий колір; а коли починають відмирати, бактерії розпадаються і споживають кисень, що смертельно для риб та інших водних істот. Токсини, які при цьому виділяються, шкідливі як для тих, хто п'є цю воду, так і для тих, хто в ній купається.

Однак не всі види становлять загрозу для життя. Деякі, наприклад, Nostoc commune або N Flagelliforme можна їсти. В Японії населення вживає слизові колонії цих організмів - так званий «Хліб Тенга, доброго бога гір».

В Україні набирає популярності такий вид ціанобактерій як спіруліна. Її не даремно називають "супер їжа". Вона є надзвичайно потужним джерелом вітамінів, мінералів та антиоксидантів.

Користь їстівних ціанобактерій складно переоцінити. Вони покращують роботу мозку, зміцнюють імунітет, запускають процеси регенерації клітин, піднімають настрій.  

Читати початок                                                                               Читати продовження

СЕРЕДОВИЩЕ ІСНУВАННЯ БЛАКИТНИХ ПАЛИЧОК

Що таке строматоліти?

Ціанобактерії – організми, широко поширені на Землі. Їх можна зустріти в озерах, ставках, калюжах, басейнах для купання, вологому ґрунті, а також на сухих, освітлених сонцем скелях. Деякі живуть в океані, а кілька видів – в гарячих джерелах. Блакитні палички відносяться до надзвичайно стійких видів – ​​для життя їм необхідно трохи води, мінеральних солей та світла. З цієї причини їх відносять до піонерських організмів, які заселяють нові, часто дуже негостинні місця, наприклад, які утворилися після виверження вулкана або зникнення льодовика. Водні види не мають великого значення в якості їжі для тварин, оскільки погано засвоюються організмом.

В Австралії в басейні річки Гіблін знайшли живих строматолітів (найдавнішу форму життя).

Строматоліти – пласти, що виникли в результаті життєдіяльності нижчих організмів: ціанобактерій та бактерій. Досягають довжини кількох метрів, висота 1-2 м. Відомі з глибокого докембрію. Вік строматолітів, знайдених на заході Австралії – приблизно 3 млрд років. У ХХ ст. були знайдені cучасні аналоги строматолітів, що допомогло з'ясувати їх походження. Колонії блакитних паличок килимом покривають осад у дрібних прибережних водах. Мікроорганізми виділяють липкий гель, який оберігає їх від опромінення та забруднення. До цього гелю приклеюється осад; коли його пласт стає товстим, доступ світла припиняється і бактерії гинуть, а на їх поверхні розвивається новий пласт. Цей процес призводить до виникнення тонких смуг, які утворюють строматоліти.

Читати початок                                                                                  Читати продовження

БЛАКИТНІ ПАЛИЧКИ ЯК ДЖЕРЕЛО АЗОТУ

Як ціанобактерії "годують" рослин

Багато видів ціанобактерій здатні зв'язувати атмосферний азот і включати його в органічні сполуки, які використовуються рослинами. Азот – необхідний для життя елемент, входить до складу молекул білків та нуклеїнових кислот. На перший погляд здається, що жодному організму не може бракувати азоту, оскільки земна атмосфера на 79% складається з цього елемента. Однак атмосферний азот має форму двоатомної молекули N₂, яка відрізняється великою стабільністю і не підходить більшості організмів, в тому числі рослинам чи водоростям. Для них джерелом азоту можуть бути тільки розчинені у воді мінеральні азотні солі. Вони утворюються тоді, коли молекула азоту розпадається.

 У папороті виду Azolla filiculoides є міжклітинний простір, в якому живуть корисні сусіди.

Біологічне зв'язування азоту (перетворення атмосферного азоту в іони атома) відбувається в клітинах азотних бактерій та ціанобактерій. Обидві групи організмів для розщеплення молекули вільного азоту використовують один і той же фермент – нітрогеназу. Більшість із них мають спеціальні товстостінні клітини, так звані гетероцисти, в яких нітрогеназа міститься у плівкових структурах, непроникних для кисню. У деяких видів водних папоротей є спеціальний міжклітинний простір, де мешкають блакитні палички, що зв'язують азот˜– аналогічно азотним бактеріям Rhizobium, які заселяють бульби кореневищ Метеликових рослин.

Читати початок                                                                       Читати продовження

РОЗМНОЖЕННЯ БЛАКИТНИХ ПАЛИЧОК

Ціанобактерії розмножуються виключно вегетативно. У них відсутнє статеве розмноження, при якому гамети зливаються парами, але можна спостерігати (як і у інших бактерій) явище генетичної рекомбінації, яке полягає в обміні генетичним матеріалом між клітинами. Часто розмноження відбувається шляхом розриву нитки на окремі ділянки. Клітини в середині нитки втрачають тургор (напружений стан клітинної оболонки), їх стінки послаблюються, западають і нитка розривається.

Клітини ціанобактерій виду хамесіфонових відрізняються характерною будовою тіла. Коли вони починають розмножатися, стінки клітин лопаються, звільняючи спори, які виникли в результаті поділу материнської клітини.

Верхня клітина нитки грає роль початкової, вона виробляє нові клітини поперечним поділом. У рідкісних випадках вона ділиться в усіх площинах. Тоді виникають масивні таломи, які представляють найвищий рівень організації, якої можуть досягнути блакитні палички.

Багато блакитних паличок утворюють спеціальні форми, які слугують для розмноження. Часто їх метою є утворення цист (захисних оболонок), після формування яких клітина входить у фазу спокою, яка збігається з настанням несприятливих для ціанобактерій умов зовнішнього середовища. Після їх зникнення циста дає початок новим поколінням.

Читати початок                                                                               Читати продовження

КОЛОНІЇ БЛАКИТНИХ ПАЛИЧОК

Ціанобактерії – одноклітинні організми дуже маленьких розмірів, але більшість із них утворюють кулясті або нитчасті колонії.

Деякі види живуть у вільних групах, де окремі клітини з'єднані між собою загальною слизовою оболонкою. У роді Gleocapsa клітини, що знаходяться в слизовій оболонці, після поділу в ній і залишаються. Кожна клітина потім утворює свою власну оболонку. В межах такої колонії клітини не залежать одна від одної. Якщо спільна слизова оболонка пошкоджена, клітини виходять з колонії і живуть окремо.

У нитчастих блакитних паличок зв'язок зазвичай тісніший. У деяких з них нитка складається з клітин, оточених власними стінками. Поперечні перегородки нитчастих ціанобактерій забезпечені плазмодесмами (каналами для спілкування між клітинами). Деякі нитчасті мають гетероцисти – безбарвні клітини, які фіксують азот. У деяких організмів цього класу нитки виконують різні функції. 

У водоростей, які мешкають на дні водойм, основна нитка (та, що прикріплюється до дна) відрізняється від інших. У неї, наприклад, немає пігментів, вона оточена товстішою клітинною стінкою. Нитки, утворені колоніальними ціанобактеріями, часто розгалужені та представляють собою складні системи. Частина їх щільно прилипає до субстрату та прикріплює до нього колонію. Решта ростуть перпендикулярно субстрату і виконують функцію фотосинтезу та розмноження. 

   Читати початок                                                                                 Читати продовження

РУХ БЛАКИТНИХ ПАЛИЧОК (відео)

Особливістю ціанобактерій є здатність рухатись. Таку здатність мають як одноклітинні, так і багатоклітинні нитчасті форми та навіть їх фрагменти.

Переміщення відбувається шляхом одночасного ковзання всього організму уздовж довгої осі тіла. Деякі нитчасті ціанобактерії роду Oscillatoria виконують маятникові рухи верхнім кінцем нитки. Механізм такого руху досі повністю не вивчений. Імовірно, він здійснюється завдяки поперечним скороченням клітини або лише зовнішньої частини її стінки.

В клітинах блакитних паличок можна побачити численні повітряні вакуолі. Вони слугують для тимчасового зберігання газів (наприклад, кисню, двоокису вуглецю, азоту). Завдяки зміні тиску всередині вакуолі, ці організми можуть осідати на дно водойм або спливати на поверхню. 

Читати початок                                                               Читати продовження