ПІДВОДНІ ЛІСИ

Гігантські водорості замість дерев, а сонячне проміння замість дощу

Найголовніше в морі – сонячне світло. За нього борються як на суші за доступ до води.

В холодних прибережних водах багатьох районів світу бурі водорості (Phaeophyta) утворюють величезні підводні ліси та луги. Ці водорості є основою співіснування багатої екосистеми, яка забезпечує харчуванням численні види безхребетних, риб та ссавців. Деякі види цих водоростей утворюють величезні колонії, які піднімаються до поверхні Саргасового моря, яке є місцем нересту та народження всіх вугрів.

На дні моря також є ліси, в яких замість дерев ростуть величезні бурі водорості

Закони життя в морському середовищі та на суші дуже відрізняються. Головними факторами, які обмежують життя наземних рослин, є температура та атмосферні опади, тоді як в морі домінуючу роль грає сонячне світло. Промені, які проникають вглиб води, поступово поглинаються в міру збільшення глибини. Тож автотрофні фотосинтезуючі організми можуть жити лише в неглибоких водах. 

Якщо вони є водоростями, які прикріплюються до дна, то вони локалізуються тільки в прибережних водах до глибини проникнення світла. Якщо вони вільно піднімаються в воді, то змушені пристосовуватись, щоб не опускатись на глибину, де обмежений доступ світла. В морському середовищі, в якому живуть бурі водорості, їм необхідний орган, який прикріплює до дна. Без нього хвилі викинули б їх на берег або течія підхопила б їх та занесла в несприятливі райони океанів.

Читати продовження

КОЛОНІЇ БЛАКИТНИХ ПАЛИЧОК

Ціанобактерії – одноклітинні організми дуже маленьких розмірів, але більшість із них утворюють кулясті або нитчасті колонії.

Деякі види живуть у вільних групах, де окремі клітини з'єднані між собою загальною слизовою оболонкою. У роді Gleocapsa клітини, що знаходяться в слизовій оболонці, після поділу в ній і залишаються. Кожна клітина потім утворює свою власну оболонку. В межах такої колонії клітини не залежать одна від одної. Якщо спільна слизова оболонка пошкоджена, клітини виходять з колонії і живуть окремо.

У нитчастих блакитних паличок зв'язок зазвичай тісніший. У деяких з них нитка складається з клітин, оточених власними стінками. Поперечні перегородки нитчастих ціанобактерій забезпечені плазмодесмами (каналами для спілкування між клітинами). Деякі нитчасті мають гетероцисти – безбарвні клітини, які фіксують азот. У деяких організмів цього класу нитки виконують різні функції. 

У водоростей, які мешкають на дні водойм, основна нитка (та, що прикріплюється до дна) відрізняється від інших. У неї, наприклад, немає пігментів, вона оточена товстішою клітинною стінкою. Нитки, утворені колоніальними ціанобактеріями, часто розгалужені та представляють собою складні системи. Частина їх щільно прилипає до субстрату та прикріплює до нього колонію. Решта ростуть перпендикулярно субстрату і виконують функцію фотосинтезу та розмноження. 

   Читати початок                                                                                 Читати продовження