Бурі водорості займають як морські, так і
поверхневі води, багаті мінеральними речовинами, а також узбережжя зі скелястим
дном. Види водоростей з довгими, багатометровими таломами, поширені в районах, де температура
води не вище 20 ° С. Їх можна
зустріти в холодних морях, наприклад,
навколо субантарктичних
островів або на узбережжі Аляски.
Найбільше
багатство видів бурих водоростей спостерігається в північно-західних районах
Тихого океану, західній
частині Атлантики, південних водах Австралії, а також в тропічній смузі, в районі апвеллінгів (англ. Upwelling – підйом глибинних шарів води до
поверхні).
![]() |
Зарості
бурих водоростей зустрічаються поблизу колоній тюленів. Відходи
цих тварин дають водоростям необхідні для життя поживні речовини.
|
Бурі
водорості, які утворюють
підводні луки та ліси, є прибережними
організмами – вони ростуть на
скелях біля берега. На
відміну від мулу або піску, скелясте узбережжя дозволяє ризоїдам бурих водоростей закріпитися в субстраті. Хоча види
водоростей з великими таломами
зустрічаються навіть на глибині 100 м, більшість бурих водоростей, які утворюють буйні зарості,
мешкають не нижче 15-40 м. Це
пов'язано з меншим доступом сонячного світла.
Багато
з добре розвинених водоростей
ростуть поярусно. Це нагадує
структуру лісу. У підводних лісах біля узбережжя Каліфорнії верхній ярус,
найближчий до поверхні води,
утворений Макроцистами
вогнеплідними та нереоцистисами Лютке (Nereocystis luetkeana). Їх розгалужені
густі філоїди на кінцях довгих
каулоїдів, нагадують крони наземних рослин. Нижче, на висоті 2 м над дном, ростуть кущисті водорості менших
розмірів: Pterygophora californica та Laminaria setchellii. Нижній ярус складають молоді водорості. Між
усіма цими рослинами йде боротьба за доступ до світла.
Читати початок Читати продовження
Читати початок Читати продовження
Немає коментарів:
Дописати коментар